Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 238 комбінованого типу Харківської міської ради"

Тривожність - це готовність до страху, індивідуальна чутливість до різних стресорів і подразників. Це відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке відчуття безпеки, вияв психічного неблагополуччя особистості.

Поради батькам:

1. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми і не акцентуйте увагу на невдачах. Навпаки, намагайтеся помічати всі її найменші досягнення і хвалити за успіхи. Головне ваше завдання - вірити в дитину так сильно і переконливо, щоб малюк повірив вам і "заразився" вашої вірою. Тоді він стане впевненою в собі людиною. Адже відомо: домогтися чогось у житті, можна тільки вірячи у свої сили.

2. Не квапте дитину, давайте їй час звикнути до нового. Соромливій, боязкій дитині потрібен певний час, щоб познайомиться, придивитися, зрозуміти закони, які діють в новій ситуації, будь-то компанія однолітків, новий вихователь, нова квартира. Тільки переконавшись, що їй там нічого не загрожує, вона зможе заспокоїтися. Якщо ставите їй питання, то давайте необхідний для підготовки відповіді час; намагайтеся не повторювати питання двічі або навіть тричі. В іншому випадку дитина відповість нескоро, тому що кожний повтор він буде сприймати як нове завдання.

3. Не змушуйте дитину "бути сміливою". Ваші вмовляння і нотації не принесуть результату. Тривоги малюка ірраціональні за своєю природою, адже сама дитина років до семи живе в світі почуттів та образів, а не здорового глузду. Говорити словами "тут немає нічого страшного" безглуздо. Потрібно дати дитині відчути себе в безпеці. А що краще проганяє страх, ніж мамина ласка, мамина близькість?

4. Не можна кричати ні на дітей, ні в присутності дітей!

5. Якщо дорослий звертається до тривожної дитини, то він повинен встановити контакт очей: це вселяє довіру в душу дитини.

6. Підвищена вимогливість батьків - небезпечна. Зайва вимогливість і суворість до дітей з витонченою душевною організацією призводить до протилежного ефекту. Дитина повинна відчувати, що його приймають і цінують незалежно від його поведінки, успіхів.

7. Дотримуйтеся позитивної моделі виховання: емоційне тепле ставлення батьків, постійна щира увага до потреб та інтересів дитини, не ігноруйте почуттів дитини, якомога менше зауважень.

8. Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

9. Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок використовувати їх для розвитку діяльності;

10. Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

11. Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей.