/Files/images/2015/2017-2/images (2).jpg

Народні символи і традиції

Вишиванка

/Files/images/2015/2017-2/1.jpg

Вишиванка— символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вишита національна жіноча та чоловіча біла сорочка.

Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові— нареченому, чоловікові, хлопцеві; дівчині, заміжній жінці.

Народ ставився до вишиванок як до святині. Вишиванки передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях про кохання, сімейне життя, а також соціально-побутових (козацьких, чумацьких, бурлацьких, наймитських та ін.). За традицією, дівчина, готуючи посаг, мала вишити своєму нареченому сорочку:

Шовком шила, шовком шила, золотом рубила.

Та для того козаченька, що вірно любила.

Рушник

/Files/images/2015/2017-2/89.jpg

Смуга полотна сама по собі має насичене символічне значення— дороги, долі, захисту. А коли ця смуга ще й має на собі виткані чи вишиті знаки-обереги —захисна сила її, відповідно, посилюється.

У всій Україні рушником накривали хліб на столі.

Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник. Хлібом-сіллю на рушнику і досі зустрічають гостей.

В українській хаті рушники вивішують над іконамиі над портретами родичів. Рушник використовується в багатьох обрядах, насамперед тих, що пов'язані зі шлюбом і проводами в потойбіччя.

Вінок

/Files/images/2015/1111.jpg

Вінок — головний убір з листя,бадилля,гілок і квітів, має форму обруча. Мав спочатку обрядове, релігійне значення.

Пізніше — загальнонародний символ дівування: втратити вінок — в народі, у піснях означає позбутися дівування. Тому право носити вінки мають тільки незаміжні дівчата.

На українській землі вінок відомий здавна. На найдавніших зображеннях жінки–Богині, вона у головному уборі з квітів, трав, зілля та гілля.

Наші предки усвідомлювали, що «головою» вони розуміють навколишній світ і впливають на нього, тому за допомогою головних уборів і вінків прагнули захистити себе від зурочення та інших злих чар, забезпечити добробут родини.

Верба і Калина

/Files/images/2015/2017-2/верба.jpg

Кажуть: «Де вода, там і верба». Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду.

Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води.

Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу і Тарас Шевченко.

Тиждень перед Великоднем називається вербним (вербна неділя). Тоді освячують вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба є особливо цілющою.

/Files/images/2015/2017-2/калина(1).jpg

Калина — символ життя, крові, вогню. З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини.

Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

Писанка

/Files/images/2015/2017-2/444.jpg

Писанка — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості.

Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми.

Дослідники вважають, що українська писанка має понад 100 символічних малюнків. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки».

Кiлькiсть переглядiв: 617